Хронічний тонзиліт
Хронічний тонзиліт — це стан, коли піднебінні мигдалики (ті самі «гланди» з боків горла) постійно запалені й не повертаються до норми після ангіни або перенесених інфекцій. У лакунах — природних заглибинах мигдаликів — накопичуються відмерлі клітини та бактерії, утворюючи так звані казеозні пробки з характерним неприємним запахом.
Це одна з найпоширеніших хвороб ЛОР-органів: за різними оцінками, на неї страждає від 5 до 15% дорослих і ще більший відсоток дітей шкільного віку. Сам собою хронічний тонзиліт не є небезпечним станом, але він може впливати на якість життя та, у деяких людей, давати ускладнення на серце, нирки або суглоби.
| Що це | Хронічне запалення піднебінних мигдаликів із повторними загостреннями або постійними симптомами |
|---|---|
| Код МКХ-10 | J35.0 |
| Інші назви | хронический тонзиллит, казеозні пробки, гнійні пробки в мигдаликах, компенсований тонзиліт |
| Розділ | ЛОР-органи та дихальні шляхи |
| До якого лікаря | ЛОР-лікар (отоларинголог); початково — сімейний лікар |
Що таке хронічний тонзиліт
Мигдалики — це частина імунної системи, вони першими зустрічають мікроби, що потрапляють через рот і ніс. Після частих або недолікованих ангін тканина мигдаликів поступово замінюється рубцевою, лакуни розширюються й перестають самоочищатися. Там постійно живуть бактерії — переважно стрептококи, стафілококи та їхні асоціації. Імунна система реагує на це стійким фоновим запаленням.
Розрізняють дві основні форми. Компенсований тонзиліт — мигдалики хронічно змінені, але організм справляється: загострення рідкі, загальних ускладнень немає. Декомпенсований тонзиліт — загострення часті (зазвичай більше двох на рік), з'являються паратонзилярні абсцеси або ознаки ураження інших органів. Поділ на форми визначає, чи потрібне консервативне лікування, чи варто розглядати видалення мигдаликів.
Казеозні пробки — щільні білувато-жовті грудочки в лакунах — характерна ознака саме хронічного тонзиліту. Вони не є гноєм у класичному розумінні, але є джерелом запаху з рота і хронічного подразнення.
Симптоми
- Відчуття стороннього тіла або дискомфорт у горлі без гострого болю
- Неприємний запах з рота, який не зникає після чищення зубів
- Білувато-жовті пробки в заглибинах мигдаликів, помітні при огляді
- Повторні ангіни — частіше ніж 1–2 рази на рік
- Збільшені та болючі лімфатичні вузли під щелепою або на шиї
- Постійна або епізодична незначна температура без явної причини
- Швидка втомлюваність, відчуття загальної розбитості
- Першіння або сухість у горлі, особливо вранці
- Неприємний присмак у роті
Чому виникає
- Часті або недолікувані ангіни в анамнезі
- Хронічні інфекції в порожнині носа або носових пазухах (нежить, синусит)
- Карієс і хронічні запалення в порожнині рота
- Знижений імунітет — через стрес, хронічні хвороби, нераціональне харчування
- Постійне подразнення слизової — тютюновий дим, сухе або запилене повітря
- Генетична схильність до алергічних та запальних реакцій
- Тісний контакт із носіями стрептококової інфекції
Як діагностують
Діагноз ставить ЛОР-лікар під час фарингоскопії — огляду горла за допомогою шпателя і джерела світла. Лікар оцінює стан мигдаликів: їхній розмір, колір, наявність пробок у лакунах, рубцеві зміни, зрощення з піднебінними дужками. Характерна ознака — казеозний вміст, що виділяється при натисканні шпателем на мигдалик.
Для уточнення форми й виключення ускладнень призначають загальний аналіз крові (оцінка запалення), аналіз сечі, інколи — аналіз крові на антистрептолізин-О (маркер стрептококової інфекції). Бактеріологічний мазок з поверхні мигдаликів допомагає визначити збудника й підібрати відповідний препарат.
Як лікують
Мета лікування — зменшити запалення, санувати лакуни мигдаликів і знизити частоту загострень. При компенсованій формі зазвичай обходяться консервативними методами: промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами (проводить ЛОР-лікар у кабінеті), полоскання горла, фізіотерапевтичні процедури. Курси такої санації повторюють 1–2 рази на рік або після кожного загострення.
Під час гострого загострення (ангіни) лікар підбирає антибактеріальні препарати — найчастіше з групи пеніцилінів або, за необхідності, макролідів чи цефалоспоринів. Рішення про групу препарату залежить від результатів мазка та перебігу хвороби. Додатково можуть застосовувати місцеві антисептики й протизапальні засоби для полегшення симптомів.
При декомпенсованій формі — частих загостреннях, абсцесах, ознаках ураження серця чи нирок — лікар може рекомендувати тонзилектомію (видалення мигдаликів). Це плановий хірургічний втручання, після якого більшість пацієнтів почувається значно краще. Консервативне лікування між загостреннями, відмова від куріння і нормальна вологість повітря в приміщенні допомагають подовжити ремісію.
Препарати, які згадують при цьому стані
Це не призначення і не рекомендація: перелік показує, з якими групами ліків найчастіше стикається пацієнт із таким діагнозом. Склад, показання та протипоказання — у картці препарату.
Особливості в дітей
У дітей мигдалики фізіологічно більші й активніші, тому хронічний тонзиліт виникає частіше і може спричиняти збільшення аденоїдів. Важливий наслідок — порушення носового дихання вночі, хропіння, неспокійний сон. Через постійне вогнище інфекції деякі діти часто хворіють, відстають у наборі ваги або скаржаться на втому. Питання про тонзилектомію у дітей розглядається індивідуально: вік, частота загострень і вплив на розвиток дитини — усе це враховує лікар.
Коли треба до лікаря терміново
Викликайте швидку (103) або їдьте до лікарні, якщо є хоча б одна з ознак:
- часті гнійні загострення або біль лише з одного боку
- зупинки дихання уві сні, гучне хропіння
- набряки, темна сеча, біль у суглобах або серці
- набряк шиї з гарячкою і неможливістю відкрити рот
Цей перелік не вичерпний. Будь-який стан, що швидко погіршується, — привід звернутися по допомогу, навіть якщо симптому немає в списку.
Часті питання
- Хронічний тонзиліт заразний?
- Сам хронічний тонзиліт не передається від людини до людини. Але під час загострення — гострої ангіни — бактерії, що її спричинили, можуть заразити оточуючих через повітряно-крапельний або контактний шлях. У період загострення краще уникати тісного контакту з дітьми й людьми зі зниженим імунітетом.
- Чи можна видавлювати або самостійно чистити пробки в мигдаликах?
- Це не рекомендовано. Самостійне видалення пробок підручними засобами травмує слизову, може занести інфекцію глибше й пришвидшити утворення нових пробок. Промивання лакун має проводити ЛОР-лікар спеціальним обладнанням.
- Якщо видалити мигдалики — імунітет не впаде?
- Мигдалики відіграють роль переважно в ранньому дитинстві. У дітей старше 5–6 років і у дорослих їхня імунна функція вже частково компенсується іншими структурами. Після тонзилектомії суттєвого зниження імунного захисту зазвичай не спостерігають.
- Скільки триває лікування хронічного тонзиліту?
- Хронічний тонзиліт не «виліковується» раз і назавжди — це стан, яким потрібно керувати. Курс санації лакун зазвичай складається з кількох процедур. Ремісія може тривати місяцями й роками за умови регулярного спостереження й усунення провокуючих факторів.
- Чи можна займатися спортом і купатися при хронічному тонзиліті?
- У стадії ремісії жодних суворих обмежень немає. Під час загострення з гарячкою фізичне навантаження й купання в басейні небажані — до нормалізації температури й самопочуття. Переохолодження є фактором ризику загострення, тому відкриті водойми в холодну погоду краще уникати.
Схожі стани
Джерела: клінічні настанови МОЗ України, матеріали ВООЗ і чинні протоколи надання медичної допомоги. Сторінка має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.