Аденоїди
Аденоїди — це розростання лімфоїдної тканини глоткового мигдалика, розташованого у носоглотці. Коли ця тканина збільшується понад норму, вона частково або повністю перекриває носовий прохід — дитина починає дихати ротом, хропе, часто хворіє на застуди.
Це один із найпоширеніших станів у дітей від 3 до 7 років. Після 12 років тканина глоткового мигдалика зазвичай поступово зменшується сама по собі, тому у дорослих аденоїди трапляються рідко.
| Що це | Збільшення глоткового мигдалика, що ускладнює носове дихання (частіше у дітей) |
|---|---|
| Код МКХ-10 | J35.2 |
| Інші назви | аденоидные вегетации, аденоїдні вегетації, гіпертрофія глоткового мигдалика, аденоиды |
| Розділ | ЛОР-органи та дихальні шляхи |
| До якого лікаря | Оториноларинголог (ЛОР-лікар); початково — сімейний лікар або педіатр |
Що таке аденоїди
Глотковий мигдалик — частина імунної системи: він «зустрічає» мікроби на вході до дихальних шляхів і реагує на них запаленням та збільшенням. У дітей ця реакція буває надмірною: після кожної застуди мигдалик трохи збільшується й не завжди повертається до початкового розміру. Поступово тканина розростається настільки, що починає заважати диханню.
Розрізняють три ступені збільшення. При першому перекривається до третини носового ходу — дитина переважно дихає носом, але вночі може похропувати. При другому перекрито від третини до двох третин — дихання ротом стає помітним, сон гірший. При третьому прохід перекрито майже повністю — повноцінне носове дихання неможливе.
Окрім розміру, важливо, чи є активне запалення. Аденоїдит — це запалення збільшеного мигдалика, яке супроводжується виділеннями з носа, температурою та погіршенням загального стану. Без запалення збільшений мигдалик може довго існувати відносно спокійно.
Симптоми
- Постійне дихання ротом — навіть коли нежитю немає
- Хропіння або гучне сопіння під час сну
- Гугнявий відтінок голосу — «ніби дитина вічно закладена»
- Часті застуди та затяжні нежиті — понад 5–6 разів на рік
- Повторювані отити або відчуття закладеності у вухах
- Погана концентрація уваги й втома вдень через неспокійний сон
- Відкритий рот у спокої, характерне «аденоїдне» обличчя при тривалому перебігу
- Неспокійний сон, часті пробудження, нічне занепокоєння
Чому виникає
- Часті вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів у ранньому дитинстві
- Спадкова схильність до розростання лімфоїдної тканини
- Алергічні реакції — алергічний риніт збільшує навантаження на мигдалик
- Раннє відвідування дитячого колективу (садочок до 2 років)
- Забруднене або надмірно сухе повітря у приміщенні
- Часте пасивне куріння в оточенні дитини
Як діагностують
Лікар-оториноларинголог оглядає носоглотку за допомогою дзеркала або ендоскопа — тонкої гнучкої трубки з камерою. Ендоскопія дає точніше уявлення про розмір мигдалика та стан слизової. Раніше застосовували рентгенографію носоглотки, але зараз її витісняє ендоскопія як безпечніший і точніший метод.
Якщо є підозра на зниження слуху через рідину у середньому вусі, призначають тимпанометрію — безболісне вимірювання рухливості барабанної перетинки. За потреби перевіряють наявність алергії або беруть мазок із носоглотки.
Як лікують
Підхід залежить від ступеня збільшення, наявності запалення та від того, наскільки аденоїди впливають на якість життя дитини. При помірному збільшенні без ускладнень лікар зазвичай обирає консервативне лікування: зрошення носа сольовими розчинами для очищення слизової, при алергічному компоненті — препарати групи антигістамінних або топічних кортикостероїдів у формі назального спрею. При аденоїдиті можуть додатково призначати протизапальні засоби або, якщо підтверджено бактеріальну природу, антибіотики.
Важливу роль відіграє домашній догляд: зволоження повітря в кімнаті, регулярне промивання носа, усунення алергенів. Ці заходи зменшують набряк і знижують частоту загострень.
Хірургічне видалення аденоїдів (аденотомія) розглядають тоді, коли консервативне лікування не дає результату, а аденоїди спричиняють зупинки дихання уві сні, стійке зниження слуху або суттєво затримують фізичний розвиток. Рішення про операцію приймається індивідуально — разом із батьками та після повноцінного обстеження.
Препарати, які згадують при цьому стані
Це не призначення і не рекомендація: перелік показує, з якими групами ліків найчастіше стикається пацієнт із таким діагнозом. Склад, показання та протипоказання — у картці препарату.
Особливості в дітей
Аденоїди — переважно дитяча проблема. Пік припадає на вік від 3 до 7 років, коли дитина активно контактує з вірусами у колективі. Батькам варто звертати увагу не лише на розмір мигдалика, а й на те, як дитина спить, чи не відстає у розвитку мови, чи добре чує. Погіршення слуху при аденоїдах часто помічають не відразу — дитина просто не реагує з першого разу або збільшує гучність телевізора.
Коли треба до лікаря терміново
Викликайте швидку (103) або їдьте до лікарні, якщо є хоча б одна з ознак:
- Зупинки дихання уві сні (апное), дитина синіє чи прокидається від задухи
- Постійне дихання ротом із затримкою росту й ваги
- Стійке зниження слуху, часті гнійні отити
- Односторонні розростання, носові кровотечі, кров'янисті виділення з носа
- зупинки дихання уві сні (апное), дитина хропе й «завмирає» на кілька секунд
- постійне дихання ротом із синюшністю носогубного трикутника, млявість удень
- гнійні виділення з носа з температурою понад 3 доби (приєднався синусит)
- дитина перестала реагувати на звичайну гучність мови — зниження слуху
Цей перелік не вичерпний. Будь-який стан, що швидко погіршується, — привід звернутися по допомогу, навіть якщо симптому немає в списку.
Часті питання
- Аденоїди — це назавжди?
- Ні. У більшості дітей після 10–12 років лімфоїдна тканина поступово зменшується сама по собі. Частина дітей «переростає» проблему без операції, якщо вдається контролювати стан консервативними методами.
- Чи заразні аденоїди?
- Саме по собі збільшення мигдалика не заразне. Але якщо є аденоїдит із вірусною або бактеріальною інфекцією, дитина може передати саму інфекцію — так само, як при звичайній застуді.
- Якщо видалити аденоїди, вони виростуть знову?
- Рецидив можливий, але трапляється нечасто — переважно якщо операцію зробили до 3 років або якщо тканину видалили не повністю. Після 5–6 років ризик повторного розростання значно нижчий.
- Чи може дитина з аденоїдами йти до садочка?
- Під час загострення з температурою та виділеннями — ні. У стані ремісії, коли дитина почувається добре, відвідування садочка не заборонене, але лікар оцінює це індивідуально.
- Чи допомагає промивання носа солоною водою?
- Так, це базовий захід догляду: сольовий розчин зволожує слизову, вимиває слиз і зменшує набряк. Це не лікує причину збільшення, але полегшує дихання й знижує ризик загострень.
Схожі стани
Джерела: клінічні настанови МОЗ України, матеріали ВООЗ і чинні протоколи надання медичної допомоги. Сторінка має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.