Оніхомікоз

Збудники оніхомікозу — переважно дерматофіти (найчастіше Trichophyton rubrum), рідше — дріжджоподібні гриби роду Candida або цвілеві гриби. Вони проникають під ніготь або через його вільний край, або через шкіру навколо нігтьового валика. Опинившись у нігтьовій пластині, гриби руйнують кератин — білок, з якого складається ніготь, — і поступово «підривають» його структуру зсередини.

Залежно від місця проникнення та збудника розрізняють кілька форм. Найпоширеніша — дистально-латеральна: гриб заходить з вільного краю нігтя і просувається до кореня. Буває поверхнева форма, коли ураження залишається на поверхні пластини, і проксимальна — гриб починає атаку від кутикули. Остання форма рідкісна і частіше трапляється у людей зі зниженим імунітетом.

Без лікування процес прогресує: ніготь потовщується, кришиться, може повністю відшаруватися. Гриби здатні перейти на сусідні нігті та шкіру стоп.

• Пожовтіння або побуріння нігтьової пластини — зазвичай починається з краю
• Потовщення нігтя, що ускладнює його підрізання
• Крихкість і розшарування — ніготь кришиться по краях або шарами
• Білі чи жовтувато-сірі плями або смуги під нігтем
• Відшарування нігтя від ложа — видно порожнину під пластиною
• Неприємний запах від ураженого нігтя
• Зміна форми нігтя — він стає горбистим або викривленим
• Підгрібковий детрит — пухке крихтоподібне нашарування під нігтем

• Ходіння босоніж у громадських місцях — басейни, лазні, роздягальні
• Тісне або погано вентильоване взуття, яке створює вологе середовище
• Мікротравми нігтя або шкіри навколо нього
• Підвищена пітливість стоп
• Хвороби, що знижують імунітет або погіршують кровообіг (діабет, захворювання судин)
• Контакт із зараженою людиною через спільні рушники, взуття, манікюрні інструменти
• Похилий вік — нігті ростуть повільніше, кровообіг у стопах гірший

Лікар оглядає уражений ніготь і шкіру навколо нього. Оскільки схожі зміни можуть мати й інші причини — псоріаз нігтів, травматичне ураження, бактеріальна інфекція — зовнішнього огляду часто недостатньо для точного діагнозу.

Основний метод підтвердження — мікроскопія зішкрябу з нігтя та посів на живильне середовище. Зішкріб беруть з ураженої ділянки нігтьової пластини або підгрібкового нашарування. Мікроскопія дає швидку відповідь — є гриб чи ні, а посів за кілька тижнів дозволяє визначити конкретний вид збудника. Це важливо, бо від виду гриба залежить вибір групи протигрибкових препаратів.

Мета лікування — знищити збудника в нігтьовій пластині та запобігти повторному зараженню. Лікар підбирає підхід залежно від форми ураження, його поширеності та стану здоров'я людини загалом.

При обмеженому ураженні зазвичай призначають місцеві протигрибкові засоби — лікувальні лаки або розчини, які наносять безпосередньо на ніготь. При поширеному або глибокому ураженні місцевих засобів недостатньо, і лікар додає системні протигрибкові препарати — таблетки, що діють зсередини. Іноді поєднують обидва підходи. Окремо може бути рекомендоване механічне або апаратне видалення ураженої частини нігтя — щоб препарат краще проникав до осередку інфекції.

Лікування тривале: ніготь на нозі відростає повільно, тому повне одужання з відростанням здорової пластини займає зазвичай від кількох місяців до року і більше. Паралельно важливо дотримуватися гігієни: змінювати шкарпетки щодня, використовувати індивідуальне взуття в громадських місцях, обробляти або замінити манікюрні інструменти.

У дітей оніхомікоз трапляється значно рідше, ніж у дорослих, — нігті в них ростуть швидше, а шкіра менш схильна до мікротравм. Проте ризик зростає за відвідування басейнів і спортивних секцій. Перебіг і симптоми загалом схожі на дорослі, але вибір препаратів і тривалість лікування у дітей лікар визначає окремо з урахуванням віку та маси тіла — не всі засоби, що застосовуються у дорослих, дозволені дітям.