Ацетонемічний синдром
Ацетонемічний синдром — це стан, при якому в організмі дитини накопичуються кетонові тіла (продукти розщеплення жирів), і вона починає блювати циклічними нападами. Запах ацетону з рота — характерна ознака, яка часто лякає батьків, але сама по собі є симптомом, а не хворобою.
Це один з найпоширеніших розладів у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. За різними даними, він трапляється у кожної десятої дитини. Більшість дітей «переростає» синдром до підліткового віку.
| Що це | Епізоди блювання у дитини через накопичення кетонових тіл в організмі |
|---|---|
| Інші назви | ацетонемический синдром, ацетон у дитини, циклічне блювання |
| Розділ | Дитячі хвороби |
| До якого лікаря | Педіатр або сімейний лікар; при повторних епізодах — дитячий гастроентеролог чи ендокринолог |
Що таке ацетонемічний синдром
Коли організм не отримує достатньо глюкози — через голодування, стрес, хворобу або рясну жирну їжу — він починає розщеплювати жири. Побічним продуктом цього процесу є кетонові тіла: ацетон, ацетооцтова та бета-гідроксимасляна кислоти. У дітей жировий обмін влаштований інакше, ніж у дорослих: запаси глюкози менші, а кетони утворюються швидше й накопичуються легше.
Накопичені кетони подразнюють слизову оболонку шлунка й впливають на центр блювання в мозку — звідси й багаторазове, виснажливе блювання. Воно, своєю чергою, ще більше позбавляє організм рідини та глюкози, замикаючи хибне коло.
Розрізняють первинну форму — без жодної органічної причини, як конституційна особливість обміну речовин, та вторинну — коли синдром виникає на тлі іншої хвороби (цукровий діабет, патологія печінки, інфекції тощо). Первинна форма трапляється значно частіше.
Симптоми
- Раптове багаторазове блювання, яке виникає нападами і може тривати від кількох годин до кількох діб
- Чіткий запах ацетону з рота, від сечі та шкіри
- Біль або спазми в животі навколо пупка
- Різка слабкість, дитина млява, хоче лежати
- Блідість шкіри, іноді — рум'янець на щоках
- Зменшення або повна відмова від їжі та пиття
- Підвищення температури тіла без явних ознак інфекції
- Збудження або, навпаки, надмірна сонливість на початку нападу
- Зневоднення: сухість губ, відсутність сліз під час плачу
Чому виникає
- Тривала перерва між їжею або голодування
- Надмірне вживання жирної чи білкової їжі при нестачі вуглеводів
- Гострі інфекційні хвороби з температурою
- Фізичне або емоційне перевантаження, стрес
- Конституційна особливість обміну речовин — схильність до швидкого утворення кетонів
- Тривалі поїздки, зміна режиму харчування та сну
- Супутні хвороби печінки, підшлункової залози або ендокринної системи (при вторинній формі)
Як діагностують
Діагноз лікар встановлює насамперед на підставі характерної клінічної картини та анамнезу: циклічні напади блювання, запах ацетону, типовий вік дитини. Швидко підтвердити накопичення кетонів допомагає тест-смужка для сечі на ацетон — батьки можуть провести його самостійно вдома.
Для виключення вторинних причин і оцінки ступеня зневоднення лікар призначає загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові (глюкоза, електроліти, показники роботи печінки). За потреби — УЗД органів черевної порожнини та додаткові обстеження для виключення цукрового діабету чи інших хвороб.
Як лікують
Головна мета лікування під час нападу — відновити рівень глюкози та запаси рідини в організмі, щоб зупинити утворення нових кетонів. Дитині дають пити солодке пиття невеликими порціями кожні 5–10 хвилин. Якщо блювання настільки інтенсивне, що дитина не утримує жодної рідини, лікар направляє до стаціонару, де рідину та глюкозу вводять внутрішньовенно.
Для зменшення блювання лікар може призначати препарати групи протиблювотних засобів. За наявності болю в животі застосовують спазмолітики. Жарознижувальні препарати призначають лише при потребі. Антибіотики при первинній формі не застосовують.
Гострий напад зазвичай минає протягом одного-трьох діб за умови правильного відпоювання. Після одужання кілька днів дотримуються щадної дієти з достатньою кількістю вуглеводів і обмеженням жирної їжі. Між нападами лікар може рекомендувати корекцію харчування та режиму як профілактику наступних епізодів.
Препарати, які згадують при цьому стані
Це не призначення і не рекомендація: перелік показує, з якими групами ліків найчастіше стикається пацієнт із таким діагнозом. Склад, показання та протипоказання — у картці препарату.
Особливості в дітей
Ацетонемічний синдром — переважно дитячий стан. Він пов'язаний з особливостями обміну речовин у дітей від 2 до 10–12 років: їхній організм швидше вичерпує запаси глюкози і активніше утворює кетони. У дорослих первинна форма трапляється рідко — якщо синдром виявляють у дорослої людини, лікар насамперед шукає вторинну причину (цукровий діабет, хвороби печінки тощо).
Батькам варто навчитися розпізнавати перші ознаки нападу й мати вдома тест-смужки на ацетон у сечі — це допомагає діяти швидко і не допускати важкого зневоднення.
Коли треба до лікаря терміново
Викликайте швидку (103) або їдьте до лікарні, якщо є хоча б одна з ознак:
- дитина не втримує рідину — блювання після кожного ковтка
- виражений запах ацетону, сонливість, глибоке шумне дихання
- немає сечі понад 6-8 годин, запалі очі, сухий язик
- спрага, схуднення й високий цукор крові — потрібно виключити дебют цукрового діабету
Цей перелік не вичерпний. Будь-який стан, що швидко погіршується, — привід звернутися по допомогу, навіть якщо симптому немає в списку.
Часті питання
- Ацетон у дитини — це заразно?
- Ні. Ацетонемічний синдром не є інфекційним станом і не передається від дитини до дитини. Причина — у особливостях обміну речовин, а не у вірусах чи бактеріях.
- Коли дитина зможе піти до садка або школи після нападу?
- Зазвичай через 2–3 дні після того, як блювання припинилося, дитина почувається добре і нормально їсть та п'є. Конкретний термін залежить від стану дитини — краще уточнити у лікаря.
- Чи виросте дитина з цього стану?
- У більшості дітей напади стають рідшими й повністю зникають до 10–12 років, коли обмін речовин стає «дорослим». Це не означає, що лікування не потрібне — кожен напад вимагає уваги.
- Що їсти між нападами, щоб попередити наступний?
- Загальний принцип — не допускати тривалих перерв між їжею, уникати надмірно жирних страв і стежити, щоб дитина отримувала достатньо вуглеводів. Конкретні рекомендації щодо харчування дає лікар з урахуванням віку та частоти нападів.
- Чи може ацетонемічний синдром бути у дорослого?
- Первинна форма у дорослих трапляється рідко. Якщо дорослий відчуває запах ацетону з рота або мав епізод схожого блювання, лікар насамперед виключає цукровий діабет та інші хвороби обміну речовин.
Схожі стани
Джерела: клінічні настанови МОЗ України, матеріали ВООЗ і чинні протоколи надання медичної допомоги. Сторінка має довідковий характер і не замінює консультацію лікаря.